Протягом багатьох віків протилежність між римським та германським елементами була по суті за провідний мотив в історичному розвиткові Західньої Европи. Боротьба їхня в межах римської імперії, що вмирала, а по тому поселення германських народів у західніх її провінціях і безпосереднє закладання там різних варварських держав створили нові підстави не тільки для зовнішнього вигляду й географічного поділу раннього середньовічного Заходу, а й для внутрішньої його культури, включаючи сюди цілу низку ступенів, з яких складається реальний зміст історичного процесу — тут з кінця V й аж до середини IX віку. А втім, ці нові підстави досягли справжнього розвитку й зформування вже аж тоді, коли разом з міцним затвердженням германців на римськім ґрунті між переможцями й переможеними створилася певна спільність життя, що вирівняла все ще великі незгоди між бурхливою германською безпосередністю та організованим римським побутом. Та самий хід цього поступінного руху був різний у залежності від тих соціяльних стосунків, що мали місце в римських провінціях, звойованих од германців. Отож остготська держава, шарпана глибокими суперечливостями церковно-національного змісту, хоч і зросла за Теодоріха Великого, проте знайшла незабаром по його смерті свій сумний, нехай і героїчний, кінець. Що-ж до вестготів, то відтоді, як вони попереходили до католицької віри й церкви — значить, уже на еспанськім ґрунті — їх суто-германські риси цілком розпливлися й без сліду зникли під могутнім впливом давньої римської державности. Схожу путь і за тих самих умов дужчої римської культури, що заглушувала була своїм впливом молоді культури, перейшли так само й сусідні з вестготами бургунди. Тільки в північній Італії лангобарди спромоглися помирити свою військово-народню державу з римською та христіянською культурою й забезпечили її в цім розумінні на сотню літ дужою посередницькою ролею, що не пощастило спорідненим з лангобардами вандалам, які незабаром по тому, як з'явилися на історичній сцені, осіли в Африці й таким чином вийшли з европейських націй.
Цілком протилежно до цієї картини вбирання остготів чи вест готів, бургундів чи навіть почасти лангобардів вищою римською
