для неї. Він бачив далі себе на панському лані, як ураз із конем тягне плуг, а сам дідич поганяє його канчуком. Далі він бачив як свого часу всі були зненавиділи його, відверталися від нього, не хотіли слова до нього заговорити. Він усе те бачив. Тепер в тій хвилі бачить як на долоні всі ті злидні, всі ті нещастя, що наче яка навала котилися на нього — одно по другім. Потонувши у тих споминах він не памятав майже, що кругом нього діється. Нараз прийшов до себе, втер заплакані очі, глянув на архієпископа, що в цілій своїй повазі, з веселим лицем сидів на возі побіч його жени, якої лице сяяло від безмежної радости; глянув на свої любі діточки, що з неописаною радістю щастя ступали в Божій дім. Ще раз обтер слези з очий та з довгих своїх вусів усміхнувся і весело ступав далі разом з усіма.
Стали кружляти по Заболотові вістки, що має зїхати незабаром якась комісія і буде вимірювати землю під будову залізниці. Говорено, що вони, ті пани комісарі, на нічо не зважають. Як їм випаде до виміру, то не зважають ні на хату, ні на господарство, навіть і на церкву ні, але заплатять і треба те усунути з дороги. Правда, вони платять добре чи за поле, чи за хату чи за що там, але якби хто не хотів на те пристати, то вони силоміць усунуть і заплатять гірше як на те з гори при-
