Сторінка:Леопольд фон Захер-Мазох. Український Йов (1925).djvu/27

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 27 —

„Вельможний пане! Як що ви хочете з женою та дітьми жити спокійно, то по доброму дайте мені обіцяне господарство“.

Казимір зблід.

„Алеж скажи мені, Ганусю, на що тобі так дуже того господарства? Чи тобі так зле? Коло господарства треба працювати. Однаково кажеш, що замуж не хочеш виходити. Будь у нас і далі, ми тебе не виганяємо, Буде тобі й далі так добре як дотепер. Правда що дотепер незле тобі було?“ — говорила пані Бронислава.

„Я не маю що нарікати. Мені в паньства добре і я вдячна вам за те, але я хочу хоч раз бути вже своєю панею, мати слуги і уживати над ними своєї власти, як сего моє серце бажає“.

На таку бесіду Бронислава мимоволі розсміялася. — „Та вже раз дай її те що обіцяв і будеш мати спокій“ — сказала відтак до свого мужа.

„Добре, дам тобі ось те поле з хатою, що за селом. Будеш своєю панею, там є на чім панувати і відчепися від мене“ — сказав гнівно Саборський.

Анна поцілувала пана в руку, відтак впала до ніг пані і устами торкнулася її сукні.

Незабаром Анна дістала на власність дім і поле за селом і все що до господарства було потрібне — все так як сама хотіла. Відтепер стала справдішньою панею. Поводилась зовсім як не знати яка велика пані. Ходила завсіди гарно вбрана, в атласовім жупані, на