шиї мала повно коралів та перел, а ходила все з канчуком у руках. Наняла собі слуг і від часу до часу давалася їм добре в знаття.
В Заболотові і в загалі в цілій околиці говорили досить голосно, що Анна Кривульська має тайні зносини з опришками. Хтось росказував що бачив на власні очі, як нераз заходили до неї ночами якісь гуцули. З того вийшло таке, що її хату минали з далека.
Казимір Саборський мав тепер справді спокій. Не було вже також чутки про вогні та рабунки.
Одної темної та бурливої ночі заковтав хтось до вікна Теофіля Писаренка. Теофіль пробудився, вийшов на двір і побачив перед собою чотирох узброєних людий, з закритими лицями. Вони приказали йому, щоби збирався і йшов з ними добровільно, бо як ні то возьмуть його силоміць. Теофіль тремтячи з ляку, зібрався, змовив Отченаш, поручив свою грішну душу Господу Богу і пішов з ними, як не своїми ногами. Вони закинули йому на голову якусь плахту і він не бачив куди йде ні не знав, що з ним діється. Його вів один з тих дивних людий. Пізнав лише те, що йшли лісом, бо що крок натрафляли по дорозі то на дерева то на якесь коріння, пні дерев та каміння. Довго вони так ішли, аж вкінці станули на мураві в однім смерековім лісі. Тут здіймили з нього плахту і він побачив, що находиться між скалами та височезними деревами. Кругом горіли вогні, коло яких лежали узброєні кріпкі мужчини. На підвисшенню наче на
