може знова їхня хата у вогні. Ішли як найскорше до дому. На щастя дома все було в по рядку. Теофіль пішов швидко на те місце, де горіло. Коли прийшов близше, очам своїм не вірив. Ціле господарство Анни Кривульської вже догорало. Вертаючи весела з Коломиї до дому навіть і на думку їй не прийшло, що прийшовши до дому, з усего свого майна застала лише купку попелу. Ніхто не знав, хто підпалив чи само занялось. Ані слуг, ні нічого не було. Анна як побачила зі свого майна лише купу попелу, заломила руки і зімліла. Її відтерли і вона прийшла трохи до себе. Вогонь вже погасав, люди стали розходитись говорячи: „кара Божа“.
В кілька днів по тім найшли рибаки в Пруті трупа. Витягнули на беріг і дали знати людям. Посходилося багато, стали оглядати, пізнавати, догадуватися, хтоби то міг бути.
Це була Анна Кривульська.
Настала тяжка, люта зима. Снігом засипало скрізь так, шо годі було перейти дорогою. Морози були тріскучі, тож сніги як впали з початку зими так і лежали аж до весни. Десь перед Великоднем нагло засвітило сонце, повіяв теплий вітер і сніги стали нараз таяти. Нагромадилося тілько води, що сусід до сусіда не міг перейти. Тай велика ріка Прут піднеслась так, що позаливала всі зарінки. Ще
