Сторінка:Лепкий Богдан. Три портрети (1937).djvu/154

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Тіні якісь волочилися по голих горбах. Від хмар, чи від верхів, не знаю. Великі, ліниві, сірі.

І я щойно зрозумів як слід Орканову „Ніч” і „Юзину” і „В Розтоках” і його самого. Він тут був інший, ніж там — правдивий.