Сторінка:Лепкий Богдан. Три портрети (1937).djvu/164

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Оркан лежав низько, як ґазда на лаві. Кругом книжки. У головах якась Мадонна. Так дивно було, що він не говорить, не вітається.

Хотів я підійти до Нього, але щось мене в колінах переломило, щось мене вхопило за горло. Не знаю, що дальше було…