ВІДЕНЬ І „ЗІВЯЛЕ ЛИСТЯ“
Улітку року 1891 я здав матуру в Бережанах і з кінцем вересня вибрався до Відня, щоб згідно з бажанням батька записатися до академії мистецтв. Бережани і — Відень, — небо й земля!
Не знаю, як я дав би собі раду в наддунайській столиці, колиб не щасливий припадок. В залізниці стрінувся я з проф. Студинським. Він скінчив у Відні теольоґічний факультет і їхав тепер на студії слявістичні. Був, значить, старим віденцем. Поміг мені знайти хату, запровадив до академії, до того чорного будинку, що перед ним стоїть не менше почорнілий Шілєр, а коли мені там не довелося дійти до ладу зі старим професором Ґріппенкерлем, порадив вписатися на фільософію. Проф. Студинський впровадив мене також до „Січі” і до гр.-кат. духовної семинарії на „універзітетспляц нумеро айнс”.
Там я пізнав незабутнього Михайла Петрушевича з Новиці, мого пізнішого приятеля, Василя Дубицького, Баричка, Коцюбу і теперішнього славного нашого музикольоґа Філярета Ко-
