ЮВИЛЕЙ ЛИСЕНКА І ФРАНКО
Рік пізніше перенесено мене з Бережан до ґімназії св. Яцка в Кракові.
Тут я попав у гурт нових знайомих, здебільшого молодих письменників та артистів польських.
Сприятелювався з Орканом і ця приязнь перетривала всі проби часу і зберіглася аж до смерти цього знаменитого польського письменника. З українською краківською громадою стрічався я малощо не кожної днини в читальні „Просвіти”, а в неділі та свята під церквою по Службі Божій, бо краківські українці таксамо, як наші сільські дядьки, люблять собі побалакати під церквою.
Тоді то й пізнав я нашого великого письменника, Василя Стефаника, з яким також приятелював щиро аж до його передчасної смерти. Та хоч Краків давав мені не тільки багато праці в школі але й чимало літературних спонук та артистичних вражінь, хоч значно поширив мій умовий виднокруг, то таки не поривав я звязків зі своїм краєм і зі своїми людьми, в першу чергу з Бережанами
