Сторінка:Лепкий Богдан. Три портрети (1937).djvu/56

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

гідних віршів — сказав — але мушу признати, що цей вам удався. Ви його й виголосили добре”.

Я хотів щось відповісти, чув, що відповісти треба на такі цінні й несподівані слова признання, чоловіка не щедрого і не скорого до похвал, та на жаль, не знав що відповісти. Мовчки з похиленою низько головою стиснув я простягнену долоню.

Усяко потім бувало, хвалили мене й ганили люди, поправді, або й ні, але ця похвала, тих кілька простих слів признання до нинішнього дня лишилася у моїй памяті й не стратила своєї ваги.