ЄДИНИЙ ПРОХІД
Як бувало приїду до Львова, то йду до редакції „Діла“, щоб довідатися, що в нас нового, а з „Діла“ біжу нагору, до „Товариства імени Шевченка“… Маю якусь орудку до проф. Грушевського, заходжу. Балакаю коротко, бо знаю, що в нього час дорогий. Хтось стукає у двері.
— Увійдіть!
Входить урядовець.
— Перепрошую пана професора, але шукаємо (такої то й такої) позиції і не можемо знайти.
— Не можете знайти? — всміхається зпід вуса Голова „Товариства імени Шевченка“ й дивиться на урядовця понад окуляри. — Позиція не заяць, як була, то не втекла. А возьміть лиш головну книгу. На сторінці (такій то й такій) у долині, там вона мабуть і є тая позиція.
По хвилині вбігає знову той самий урадований урядовець.
— Спасибі, пане професоре, знайшли.
