„Терпливість і покора“ тільки й чув я
Від вас сьогодня. Та невже вони
Рятують людскі душі? Та невже,
За них ідуть на хрест, на наглу страту
І на поталу звірям християне?
Епіскоп. Вони ідуть за те велике Слово
Якого всім словам людським не сила
Достоту росказати.
Неофіт-раб. Що за слово?
Епіскоп. Те слово — Бог. Він альфа і омеґа,
Початок і кінець. Ним все настало
І ним усе живе, і більш не має
Богів на світі окрім сього Бога.
Він є і слово, й сила, і життя,
А всі оті, що звалися Богами
В поганськім світі, — идоли бездушні,
Або злі духи, слуги князя тьми.
І се за те нас мучать, роспинають,
Що мы не хочем идолам служить
І князя тьми признати нашим богом
Бо ходимо не в темряві, а в світлі.
Неофіт-раб. (палко підхоплює слова Епіскопа).
„Бо ходите не в темряві, а в світлі,
То й скинули терпливість і покору,
Як маску Міма, геть з свого обличчя,
Не хочете служити і коритись
Тому, чиєї влади ваші души
Признати більш не можуть, проти кого
Боротись вам велить сумління ваше,
Чи так я зрозумів тебе, мій отче?
