Конвалія.
Росла в гаю конвалія
Під дубом високим,
Захищалась від негоди
Під віттям широким.
Та не довго навтішалась
Конвалія біла,
І їй рука чоловіча
Віку вкоротила.
Ой понесли конвалію
У високу салю,
Понесла її з собою
Панночка до балю.
Ой на балі веселая
Музиченька грає,
Конвалії та музика
Бідне серце крає.
Тож панночка в веселому
Вальці закрутилась,
А в конвалії головка
Повьяла, схилилась.
Промовила конвалія:
„Прощай, гаю милий!
І ти, дубе мій високий,
Друже мій єдиний!“
Тай замовкла. Байдужою
Панночка рукою
Тую квіточку зівьялу
Кинула до долу.
