І блищали ясною росою,
Що горіла наче самоцвіти.
„Приступила я до квітів ближче, —
Всі малії раптом затремтіли,
Почали хилитись нижче, нижче,
Тай пожовкли, далі почорніли.
„І з лелій тих чорних поспадали
Всі блискучі самоцвітні роси,
На травици схиленій лежали,
Наче дрібні та рясниї сльози… “
— Дивний сон твій, любко моя гожа....
А мені червоні снились рожі, —
„Тішся милий, бо червона рожа
То коха́ння квітка та роско́ші!“
— Мені снилося: червоні рожі
Пломеніли в про́мені злотистім
І були на райскі квіти схожі, —
Запашнії, з листячком барви́стим.
Так чудово рожі паленіли
Від кохання й радощі ясно́ї,
І цвіли, тремтіли та горіли
Від жаги́ палко́ї, таємно́ї.
Приступив я до одної рожі,
Пригорнуть її хтів до серде́нька, —
3блідли ра́птом рожі прехороші
І найкраща ро́женька ясне́нька.
І умилась буйною росою
Та моя найкраща рожа мила,
Мов підтята гострого косою
Полягла мені до ніг змарніла… —
