В широкім просторі губилося око,
А думка питала,
Де́ щастя шукать вона мала,
Любові й надії, — у небі високо?
Чі в морі спокою-б шукала?
Ні, думко! даре́мне в світо́вім просторі
Притулку шукати,
В безодню дарма́ поринати;
Любов і надія не в зорях, не в морі, —
Між лю́дми поради питати!
Шукай, може душу там знайдеш де щиру
І розум величний;
Де правди не згас промінь пи́шний,
Там треба шукати любові та миру.
Спокій же знайдеш колись вічний!…
