I
Весня́ноі ночі, як в небі висо́ко
Стоять білі хмароньки в кру́зі;
Як вітер шепоче й зітхає глибоко
У сонному темному лузі;
Як тихо усюди, і в полі, і в хаті,
Як співи затихнуть дівочі;
Як втомить ся мати співати дитяті
Й закриє утомлені очі;
Як сни золотиї колишуть дитину
І стелють їй мрії барвисті;
Як сам соловейко малий на хвилину
Замовкне в кубе́лечку, в листі; —
Тоді затремтять полохливо, швиденько
Скрізь тіні химерниї, дрібні,
І спустить до долу тоді місяче́нько,
Мов струни, ті проміні срібні; —
Тоді від захо́ду, зо мгли теємно́ї,
З оселі вечірньої мрії,
Луна пронесеться від пісні дивно́ї,
Гучно́ї, мов гімни надії.
І ангол величний з зоре́ю на чо́лі,
Мов хмарка прозора, поплине,
