Зорі, очі весня́ної ночі!
Зорі, темряви погляди ясні,
То лагідні, як очі дівочі,
То палкії, мов світла прекрасні.
Різно дивлять ся яснії зорі,
Кожна зірка інакше сіяє, —
В кого серце у тузі та в горі.
Той виразно по зорях читає.
Онде зірка палає, мов пломінь,
Білі хмари круг неї, мов гори,
Не до нас посила́ вона промінь,
Вона дивиться в інші простори....
Інша зіронька личко ховає
В покрива́ло прозореє срібне,
Соромливо на діл поглядає,
Сипле блі́деє проміння дрібне.
Ти, прекрасна Вечірняя зоре!
Урочисто й лагідно ти сяєш,
Ти на людське не дивишся горе,
Тільки щастя й кохання ти знаєш.
