Сторінка:Леся Українка. На крилах пісень. 1892.pdf/9

Як горить і мигтить інша зірка,
 Сріблом міниться іскра чудесна…
Он зоря покотилась, — то гі́рка
 Покотилась сльозина небесна.

Так, сльозина то впала. То плаче
 Небо зорями-слізми над нами.
Як тремтить теє світло! неначе
 Промовля до нас небо вогнями.

Горда, ясна, огнистая мова!
 Ллється про́мінням річ та велична!
Та ми прагнем лиш людського слова,
 І німа для нас книга одвічна…

 

*^**

 Єсть у мене одна
 Роспачлива, сумна
Одинокая зірка ясна́я,
 Сеї ж ночі дарма
 Її кличу, — нема!
Я стою у журбі самотна́я.

 І шукаю в горі
 Я тієї зорі:
„Ох зійди, моя зірко лагідна!“
 Але зорі мені
 Шлють проміння сумні:
„Не шукай її, дівчино бідна!“

 

*^**

Моя люба зоря ронить в серце мені
 Наче сльози, проміння тремтяче,
Рвуть серде́нько моє ті проміння страшні…
 Ох, чого моя зіронька плаче!