музика, як і спів, дуже груба й проста, в ній ледве можна спостерегти яку-небудь мелодію, але все ж у ній єсть якийсь порядок (такт), більша або менша прудкість (темп), а се вже показує початок музики. При тій пісні й музиці дикі люде часто танцюють і танок той залежить од співу і музики, так: коли грають тихше, то й танець тихший, коли грають прудко, то й танцюють прудко. Тут уже видно початок танцю, а не просто плигання. Первісні люде вважали танець (так само як і спів і музику) не тільки забавою, але й ділом поважним. Се видно з того, що при таких поважних випадках, як весілля, смерть, війна, співались особливі пісні (весільні, погребові, військові) і танцювались особливі танці. І тепер у всяких диких племен є свій військовий танець, вони вірять, що той танець дає силу воякам і відвертає ворогів. Добре відомо теж, що дикі люде мають мислівські танці і думають, що танці ті мають силу принадити звірину[1].
Спів, музика і танець розвивалися де-далі більше. Пісні людські добірали більшої краси і де-далі більше одрізнялись од звичайної розмови. Де-які народи бронзового періоду мали свою поезію досить багату.
Хист малювання, так само як і різбярства, почався з того, що люде хотіли самі зробити
- ↑ Може й ніколи не було такого часу, коли б люде ніяк не танцювали, бо навіть де-які породи звірів та птиць мають щось подібне до танцю, напр., кенгуру, журавлі та инші.
