Сторінка:Леся Українка – Думи і мрії. Поезиї (1899).pdf/72

Але над вечір їй вернув ся тямок,
Одкрила очі, глянула навколо:
Склепіння біле, образ і лампада
І біля ліжка, наче другий образ,
Блїда дївчина в чорному убраннї.

Хвора.

Де я і хто ти?

Черниця.

 Сестро, мир тобі!

Се божая оселя, ти в шпиталї,
А я твоя сестра, тебе гляжу.
Хвала Найвищому, що ти опамяталась.

Хвора.

А чула ти, що сталось сеї ночи?

Черниця.

Хай Бог простить тому, хто се вчинив…

Хвора.

Се я!

Черниця.

О, сестро! ти?… Ти каєш ся, запевне!

Хвора.

Нї! Каять ся вважалаб я за гріх!

Скажи, — ти певне знаєш, — адже в замку
Усї погинули? нїхто з них не зоставсь?