Потоцкій, яко тежъ и полній Калиновскій, же юже купа немалая войска зобралася на Запорожю, до Хмелницкого приставши, заразъ со всѣми войсками коронними притягли на Украину до города Черкасъ, и тамъ отправуючи свята великодніе[1] Воскресенія Христова, усе войско козацкое с полковниками ихъ скупили и казали онимъ присягати, же не маютъ здрадити полковниковъ своихъ и до Хмелницкого приставати. Итакъ заразъ по Воскресеніи Христовомъ гетманове коронніи висилаютъ войска немаліе водою Днѣпромъ у чолнахъ, посадивши посполу з козаками и пѣхоту немецкую, а землею полемъ посилаетъ гетманъ Потоцкій сина своего Стефана з коммисаромъ козацкимъ, з которими во́йска коронного тисячей шесть, а козацкого з тими, що у чолнахъ пойшли, еще при коммисару тисячей шесть, приказавши онимъ, жеби ишли просто на Запороже до Сѣчи зносити[2] Хмелницкого, албо осадити его зъ войскомъ. И сами гетманство[3] з войсками коронними за ними втропи помалу ишли с тяжарами войсковими и пѣхотами[4]. Хмелницкій, узявши вѣдомость о наступленню войскъ короннихъ, не ожидаючи на Запороже[5] приходу ихъ, але переправившися з войсками татарскими немалими, напротивъ пойшолъ войскъ короннихъ; и испоткавшися в поляхъ, у урочища Жолтой Води, тамъ осадилъ каштелянича Стефана Потоцкого и коммисара козацкого з войсками ихъ. А войска, которіе ишли Днѣпромъ водою чолнами,
