милостю щось згодного, и учинили потребу еще, и заразъ ханъ з ордами уступилъ, зоставивши самихъ козаковъ. Що видячи, гетманъ Хмелницкій з писаремъ скочили до хана, унимаючи оного, але не дался намовити — просто пошолъ под Ожеховцѣ миль килканадцять и сталъ. Которого гетманъ упросилъ, жебы оному орди далъ учинити отсѣчъ войску, поневажъ самъ не хотѣлъ вернутися; що ханъ учинилъ на прозбу Хмелницкого, — далъ мурзъ в килканадцять тисячъ, з которими ходилъ самъ Хмелницкій; але юже несправедливая приязнь: бо тилко пришовши до Пляшева рѣки, болше милѣ от войска и вернулися. З которими ити мусѣлъ и Хмелницкій, зоставивши войско и усѣ признаки и гармати войсковіе, що при Хмелницкомъ козацтва и тридцяти коней не било. И такъ ханъ пойшолъ у свою землю, зоставивши орди тилко тисячей з двадцять при мурзахъ. И не доходячи Константинова Старого, Хмелницкій в малой купѣ отвернулъ ку Грицову[1] и на Любаръ, а тилко при нему усего козацтва зобралося з орди[2] от хана человѣка сѣмдесять. Такъ-то нефортуна оному послужила[3] з такъ великого щастя, а найболше зашкодила татарская незичливость, которой[4] уходячи, и самъ Хмелницкій татаромъ не увѣралъ[5]. И такъ идучи Хмелницкій городами от Любара, многихъ козаковъ по городахъ[6] заставалъ на залогахъ, а иннихъ, которіе до войска не дойшли, и по городахъ зоставали за труднимъ проходомъ от татаръ, такъ же и те, которіе в тихъ городахъ меновалися
- ↑ Въ издании г. Бодянскаго: „къ Грицкову“.
- ↑ Тамъ же и въ сп. г. Юзефовича: „зъ ордою отъ хана“.
- ↑ Въ спискѣ Козельскаго: „Тако-то оному фортуна не послужила“.
- ↑ Тамъ же: „который уходячи“.
- ↑ Въ изданіи г. Бодянскаго: „не увѣрилъ“, а въ сп. Козельскаго: „не повѣрялъ“.
- ↑ Въ изданіи г. Бодянскаго нѣтъ слова „по городахъ“.
