итакъ братъ Калиновского, Калиновскій же, на Заднѣпря притягнулъ з войсками коронними, за унѣверсаломъ гетмана Хмелницкого, которому Заднѣпря, не спротивляючись, в городи пустило, и самъ сталъ Калиновскій в Нѣжини и тамъ зимовалъ, а войска, которіе мѣлъ при себѣ немаліе, росправилъ по рознихъ городахъ по Заднѣпрю и по Задесенню[1]. А литовское войско стало въ Стародубовщинѣ, якъ идетъ границя Княжества Литовского. Козацтво зась, зостаючое в городахъ[2], волно сходили з тихъ городовъ, кидаючи набитки свои, у городи[3] ку Полтавѣ и тамъ слободи поосажовали, а инніе на кгрунтахъ московскихъ слободи поосажовали, не хотячи з жолнѣрами зоставати и стацеи онимъ давати, бо незносную стацію брали. А на тое[4] мѣли козаки позволення, жебы сходити з домовъ, от гетмана Хмелницкого; которимъ не могли жолнѣрове заборонити, бо из гарматами выходили з городовъ; але напотомъ хто зостался, юже оного непущено, и давати мусѣлъ стацѣю жолнѣрамъ. Що не могучи ся згодити, у Вишневеччинѣ в Липовомъ учинили задоръ жолнѣре и тамъ на самое Воскресеніе людей вирубали у миргородскомъ полку и тамъ з собою незгодилися, на що любо учинилъ инквѣзицію Хмелницкій гетманъ[5], але видячи попудливость жолнѣрскую, иннимъ промисломъ промишлялъ, бо на жаданне жолнѣрское полковника миргородского Гладко́го казалъ стратити. Толко жъ тая причина болшая: же онъ ишолъ од Берестечка з войскомъ, Гладкый гетманомъ отзивался, и такъ[6] на оного
- ↑ Въ сп. г. Юзефовича и въ изд. г. Бод. „по-за Десною“.
- ↑ Въ сп. Козельскаго: „в тихъ городахъ“.
- ↑ Въ изд. г. Бодянскаго и въ спискѣ г. Юзефовича: „у городѣ“, и это слово отнесено къ сказуемому „кидаючи“.
- ↑ Тамъ же: „А тое козаки мѣли позволеніе“.
- ↑ Тамъ же: гетманъ Хмелницкий“.
- ↑ Въ спискѣ г. Юзефовича: „и тамъ“.
