ментара, прозваниемъ Вѣжицъкого,[1] съ которимъ тие войска правили по станицяхъ; але на тотъ часъ[2] скромне заховалися с людми, з гроша ся контентовали, тилко ежели сѣна узяли, где найшли. А гетманъ Ханенко зоставалъ у Ладижинѣ, при которомъ жолнѣре и козаки били,[3] тилко жъ люде козаковъ запорожскихъ кормили, а жолнѣре з гроша жили.
На початку того року зараз великихъ мясниць, якъ юже войска велікіе коронніе уступили у Полщу, гетманъ Дорошенко, затягнувши орду немалую и войска свои скупивши, притягнулъ под Тростянець и мѣсто спаливъ, але замку достати не моглъ, бо жолнѣре з людми тамъ зачинилися и оборонилися; тилко жъ великую шкоду жолнѣре подняли в коняхъ и риштункахъ, що в городѣхъ[4] потратили, же много пѣшихъ зостало. Але Дорошенко, не доставши замку, вернулся ку Чигирину, тилко жъ много попустошилъ, — а татаре тогда вибрали Кубличъ[5] и инніе мѣстечка, — и идучи, зоставилъ полкъ пѣхоти у в Уманѣ, на которихъ уманцѣ збунтовавшися, полковника Жеребилу убили и иннихъ козаковъ значнихъ[6] з старшини, а чернь вигнали з мѣста и мѣсто здали гетмановѣ Ханенковѣ на имя королевское.
- ↑ Въ изд. г. Бодянскаго: „Везицкого“; въ сп. Коз. „посла Вѣзицкого“.
- ↑ Въ изд. г. Бодянскаго и въ сп. Козельскаго: „Але на тотъ часъ жоднѣре“.
- ↑ Тамъ же: „були“.
- ↑ Въ изд. г. Бодянскаго: „въ городѣ“.
- ↑ Въ сп. г. Юзефовича: „Кублій“. Въ изд. г. Бодянскаго и въ сп. Козельскаго: „а татаре выбрали Кубычи“.
- ↑ Въ изд. г. Бодянскаго: „знатныхъ“.
