до которого и ханъ притягнулъ[1] у Волоскую землю; и такъ великими своими поганскими силами рушилъ ку Днѣстру и засталъ усѣ городи полни людей, сподѣваючихся посилковъ от его царского величества и от гетмана Самойловича,[2] будучихъ[3] убезпечоними писмами, же посилки великіе идутъ. И такъ притягнувши, Турчинъ Косницю досталъ, и усѣхъ людей вистинано, а напотомъ мѣсто Стѣну[4] достали и вистинали, оттуля зась мѣсто Куничое,[5] в которомъ килка городовъ[6] зійшлося было, и тамъ много турковъ побито, але поганинъ не отступилъ, — ажъ приступомъ узяли и усѣхъ вистинали; а оттуля под Ладижинъ потягнулъ и до Ладижина штурмовали, бо тамъ козаковъ немало было заднѣпрскихъ з Мурашкою полковникомъ; аже мѣщане звонтпили, почали просити милосердія и издаватися, але поганинъ показалъ недоброе милосердіе: бо першей старшину вибралъ, а напотомъ и усѣхъ в неволю побрано. И тамъ стоячи, самъ царъ послалъ под Умань и доставали Уманя, що юже уманцѣ, видячи немалую налогу и хотячи получити милосердія, послухавши Дорошенка и его посланцовъ, — полковникъ з старшиною и чолнѣйшими козаками поехалъ кланятися Турчиновѣ, и тамъ усѣхъ тихъ козаковъ в неволю узято, и зоставалася Умань безъ старшини и боронилися часъ немалій, а именно цѣлій тиждень потужне. А турки шанцѣ от Грекового лѣса под замокъ болшіе, якъ возможно, противъ цѣлого замку з поля из валомъ равніе подвели и бойницѣ против бойницъ виси-
