Король, стоячи у Браславлѣ, и Паволочи казалъ докучати; и такъ пѣхота Дорошенкова здалася королевѣ, которихъ до двора своего король узялъ и барву[1] и плату онимъ далъ. Стоячи такъ король з войсками; учинилъ голодню; Дорошенко жадною мѣрою не хотѣлъ поддатися, але посилалъ по орду, которая вскорѣ зимою до оного вишда, не даючи оному з королемъ до згоди прийти. Итакъ перезимовавши король у Браславлю, пошолъ до Кракова на коронацію, и такъ по городахъ позоставали коменданти, то есть у Браславлю, Немеровѣ, Жорнищахъ, Олѣнцяхъ, в Бару и в иннихъ.
Того жъ лѣта браславцѣ здалися Дорошенковѣ и хотѣли жолнѣровъ вибити, але того не доказали[2] и мусѣли уходити з Браславля. И такъ комендантъ спаливъ Браславле и уступилъ до Немирова, але по-старому браславцовъ у Ладижинѣ жолнѣре, напавши, пожаковали, а инихъ постинали, а напотомъ у Бершади. Итакъ тая Украина стала пуста, бо остатокъ тихъ людей Побужа и Торговичане зийшли[3] на Заднѣпря.
Того жъ лѣта бояринъ князь Ромодановскій, скупивши войска его царского величества и скупившися з гетманомъ Іваномъ Самуйловичомъ, ходили ку Днѣпру[4] и посилали войско свое до Корсуня, которимъ Корсунь здался; и такъ усѣхъ людей с Корсуня с полковникомъ ихъ спровадили на Заднѣпря. А ляхи, пришовши, спалили Корсунь з церквами, а под Чигиринъ ходилъ под̾ездъ, тилко жъ нѣчого не вску-