сухоти робацтво[1] умножилось, и позедавши[2] капусти та бобъ, горохи, коноплѣ повиедали[3] и гречку, з ниви на ниву стадомъ ходили.
Того жъ року юля 7 Новгородокъ Сѣверскій увесь вѣгорѣлъ.
Того жъ року войска великіе его царского величества війшли и стягалися под Путивлемъ у Бѣлихъ Береговъ, над которими старшимъ былъ бояринъ Голѣцинъ, под которого послушенствомъ зоставалъ и князь Ромодановскій, и тамъ стоячи, ожидали на вѣдохости, ежели турки мѣли быти под Кіевомъ,[4] жеби противко онихъ тягнути. А войска козацкіе в домахъ зоставали, тилко полкъ стародубовскій війшолъ ку Деснѣ, а гетманъ з старшиною до боярина под Путивля ходили, совѣтуючи собѣ о дѣлехъ военнихъ. И в томъ року войска в Киевъ не ходили московскіе и козацкіе, бо жаднихъ войскъ неприятелскихъ не било. А якъ лѣто, такъ и осень сухая была, же болота повигорѣвали, и води в нихъ не было.
Того жъ лѣта Лохвиця, Золотоноша и иннихъ мѣстъ немало вигорѣло. А на Запорожю кошовій Іванъ Сѣрко, ватагъ силній, померъ.
Того жъ року турки коммиссію албо границю роз̾ездили, але не учинили слушного постановленя о границѣ, которую до сейму ляхи отложили, на чомъ споръ сталъ. Тоей же осени турки, не чекаючи сейму лядского, учинили границю по Стрипу[5] рѣку, але и за рѣкою Стрѣпою, которая гра-
