ства ехалъ, переймуючи в дорозѣ; що зараз поехалъ гетманъ и засталъ его царское величество в Рибномъ, и тамъ поклонъ свой отдалъ, где ласкавого цара на себе и на усе войско (имѣлъ и)[1] такая великая милость его царского величества била, же изволилъ своею битностію у господѣ у гетмана гуляти и обѣдати и през цалий день гетмановѣ Івану[2] Мазепѣ з собою сидѣти, напотомъ з ласкою отпустилъ на Украину;[3] а самъ его царское величество на Москву повернулъ.
Того жъ року король полский Янъ Собеский помер, и ляхи межи собою турбацію великую мѣли, не хотячи королемъ сина Собеского, змерлого короля, и из собою[4] жолнѣре билися.
На Москвѣ з бояръ Іванъ Соковникъ, Александръ Цыслеръ,[6] Пушъкинъ, козакъ донский, стрелець, стрименніе, совѣтъ[7] собѣ учинивши, жеби конечне его царское величество Петра Алексѣевича убити, и на тое южъ наготовалися, що о той ихъ злой радѣ стрелець вивѣдавъшися, в той же радѣ будучи, обявилъ его царскому величеству; которихъ зараз побрано, не даючи той ихъ злой радѣ до совершенія прийти, и на очной ставцѣ сами доброволне призналися, за що карность подняли; голови имъ поутинано и на поляхъ на
