Сторінка:Липинський В. Україна на переломі 1657-1659. Замітки до історії українського державного будівництва в XVII – ім столітті (1954).djvu/115

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


була не сила. „Ви бідолахи, що тепер шляхтою називаєтесь — будете боярами“, розвиває він ту саму думку в самих початках повстання.108 [1]) Перетвореня розбриканої, шляхецьким демократизмом Річипосполитої та її маґнацькою оліґархією розбещеної, зледачілої й паразітарної шляхти на Україні, однаково як православної так і католицької, в верству не тільки лицарсько-хліборобську, але й верству службову, від влади Гетьмана Війська Запорожського вповні залежну — ось була ідея творця козацької Української Держави.

Ідея ця могла зародитись у Богдана Хмельницького під впливом абсолютистичних намірів Короля Володислава IV, який, для здійсненя ціх намірів і приборканя шляхецького „народовластія“ в Річипосполитій, міг власне на поміч козацьку, зокрема на особисто йому знаного самого Хмельницького рахувати. Можна в ній бачити ще абсолютистичну традицію Короля Степана Баторого, якого імя все з великою похвалою серед козаччини української згадувалось. Велику ролю, відограв тут вплив і приклад сусідньої московської держави, де верства „служилого дворянства“, поставлена в умови залежности від самодержавної влади царської, чим раз дужчу й могутніщу державну організацію творила. Та й у самій південній Україні готовим взірцем для сформування такої лицарсько-хліборобської, але заразом службової верстви могла служити шляхецька земельна власність лєнна, з певними сталими державно-службовими обовязками звязана. Врешті серед видатніщих і більше далекозорих державних мужів тодішньої Річипосполитої — між якими було багато знайомих Гетьмана — обмеженя „шляхецької свободи“ вважалось за для врятування держави необхідним.

„Свербить здається комусь голова і шапки князівської йому треба, а власне бритви, котраб шляхту потихеньку голила та в бояри її постригала“ — так скаржився один із свободолюбивих шляхтичів на князя Януша Радзівілла.104 [2]) На думку иншого такого-ж шляхтича, Бенєвського, сторонники покликаня на польський престол Ракочого (до них належав між иншим той самий кн. Радзівілл і в початках повстання сам Хмельницький), „обмерзивши собі рівність, хочуть до власти абсолютистичної хилитись“.105 [3]) Більше „мерзкою“ чим для Богдана Хмельницького, Чаплинським із Суботова вигнаного, оця „рівність шляхецька“ нікому бути не могла і ніхто більше від Гетьмана — що,

  1. Michałowski, Ks. Pam. ст. 121.
  2. Kubala, Wojna Moskiewska ст. 423.
  3. Арх. Чарторийських cdx 2446, f. 47: лист Бєнєвського до кн. Четвертинського.