Сторінка:Липинський В. Україна на переломі 1657-1659. Замітки до історії українського державного будівництва в XVII – ім столітті (1954).djvu/76

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


Причина й початок завжди лежить в ініціяторах.“ І проти тих „провідників зрадників“, що „вірність Річипосполитій зломили“, закликує спольщений потомок українських князів усю соймуючу шляхту польську.41 [1]) Розумієтся тими ініціаторами та провідниками мусіла бути — в розумінню Поляків — шляхта „руська“. „Панове Русь причиною й поводом цієї війни“ — пише сучасник Поляк, передаючи загальну опінію. А про „порозуміння з Панами“ спеціяльно допитувано на „конфессатах“ пійманих і тортурованих козаків.42 [2])

Що частина шляхецького „посполитого рушеня“ під час битви під Берестечком запізнилася, „в тому обвинувачують — пише польський учасник цієї битви — каштеляна київського Бжозовського, Русина, котрий збив їх з толку, про нашу програну запевняючи. Але в тім ошукався“ — додає злобно цей кореспондент.43 [3]) Найбільше таких обвинувачень сипалось на голову провідника непокозаченої шляхти „руської“, на. воєводу брацлавського потім київського Адама Кисіля.

Коли тамже, під Берестечком, польські політики й полководці радили над тим, чи дарувати поконаним козакам амністію, то одна гадка між ними була, щоб „всю старшину і знаних бунтівників під меч пустити, а решту ласкою обдарувати“, а инші знов радили „імя козацьке вигубити... Давши їм тільки слово, потім гармати і рушниці відобрати, всіх по полках роздати, в пень викосити і віру православну знести, а через це — додає самовидець і описувач тих подій Освєнцім — від цієї наради Адам Кисіль зручно був усунений“.44 [4]) Князь Ярема Вишневецький обвинувачував Кисіля в підкупі, а його сторонники воєводу київського, коли він уперше прийшов на засідання Сойму елекцийного, шаблями зарубати хотіли, „ледве його біскупи собою заслонили“.45 [5]) І описуючи цей Сойм, посол московський Кунаков доносив Цареві, що „багато панів і шляхти Адама Кисіля зовуть зрадником“.46 [6])

Польський уряд не хотів самому Кисілю доручити вести переговори з козаками, „не вірючи йому, бо він одної з ними віри“. Але коли показалось, що ніким не можна воєводу замінити, то оповідали в Польщі, що „з тими переговорами Кисіль дуже підозрілий“. Архієпископ латинський львівський писав, що „Кисіль виправдує злі діла козацькі і в той спосіб умови з ними заключає, а нас, яко Русин, обвинувачує“. Знов ксьонда Цеклінський, домініканин, запевняв, що „Хмельницький бажав переговорів, але Кисіль умисне іх проволікав“.47 [7])

  1. Лист цей у Шайнохи: Dwa lata dziejów naszych (Warsz. 1878) II ст. 200.
  2. Арх. Чарторийських, cdx 143, f. 521, автор цього листа мабуть дворянин кн. Вишневецького. „Confessata Martyna Zmiany z pułku Glowackiego“ і „Confessata kozaka Sieńczańskiego“, ibidem f. 577.
  3. Grabowski: Starożytności polskie, І ст. 316.
  4. Dyaryusz St. Oświęcima, ст. 344. Те саже в записках шведського дипльонатичного аґента Іоганна Майера під датою 30. VІ., 1651 р. (Арх. Юго-Зап. Рос. ч. III, т. VI ст. 39).
  5. Kubala: Ossoliński ІІ, ст. 232. nop. Michał. Ks. Pam. ст. 260.
  6. Акты Юж. и Зап. Рос. Ill, ст. 296.
  7. Арх. Чарторийських cdx, 142, f. 321, і cdx 143, f. 1. Памятники Кіевск. Ком. I, 266. Michałowski: Ks. Pam. ст. 179.