Лозинський: 24. лютого на домаганнє комісії Бертелємі заключено завішеннє оружя з правом виповідження на 22 години, в тій ціли, щоби вести переговори в справі перемиря. Сі переговори почалися 25. лютого у Львові. 28. лютого комісія Бертелємі предложила обом сторонам проєкт перемиря, на який вони мали дати відповідь до 5. марта. Сей проєкт означав демаркаційну лінію так, що віддавав Полякам не тільки ті части української землі разом зі Львовом, які вони були заняли оружною силою, але також значні простори, які українська армія держить в своїх руках, разом з нафтовим багацтвами в околицях Дрогобича. З сих причин Державний Секретаріят не міг приняти тої лінії, про що повідомив Найвисшу Раду, заявляючи рівночасно, що божає перемиря і просять о справедливе рішеннє. Рівночасно наша начальна команда з військових причин виповіла завішеннє оружя. Коли Державний Секретаріят одержав депешу Найвисшої Ради з 19. марта, уважав се заповідю справедливого рішення і зарядив предложити Полякам завішеннє оружя. Одначе Поляки на се не згодилися.
Бота: Але чому зірвано перемирє з 24. лютого?
Вітовський: Причини були такі: В умовах завішення оружя був дозвіл довозу поживи до Львова. Користаючи з сього, Поляки довозили муніцію Далі Поляки використовували завішеннє оружя для переґрупування своїх війск і скріплення свого фронту. В кінці треба ствердити, що завішеннє оружя не було зірване, тільки формально виповіджене.
Бота: Чи можете на се предложити докази?
Вітовський: Тут доказових документів не маємо. Але має їх наша начальна команда і вони наведені в письмі, яке вона вислала до комісії Бертелємі, виповідаючи завішеннє оружя.
Бота: Чи тепер ведуться бої?
Лозинський: Так, — але сю справу треба ширше пояснити.
Бота: Ми хочемо знати тільки сам факт: чи бої ведуться чи ні?
Вітовський: Так.
Бота: Чи ваше правительство здає собі справу з відповідальности за дальше веденнє війни па випадок, коли-б Поляки згодилися віддати справу на рішеннє Мирової Конференції, а Ваше правительство проти волі конференції далі вело війну?
Лозинський: Ми вповні свідомі сеї відповідальности і тому прибули сюди, щоб заявити нашу згоду на рішеннє Мирової Конференції.
Бота: Які маєте докази, що армія Галлєра йде проти вас?
Вітовський: 26. цвітня виїхав зі Львова український діяч д-р Баран, який між Перемишлем і Львовом зустрів кільканайцять транспортів армії Галлєра. Сам Галлєр виголосив у Львові 30. цвітня промову, в якій між ин. сказав: „Як шахи прилетіли ми з чужини сюди, щоб у сім місті звити гніздо, з якого полинемо далі на схід, щоби здобути для нашої вітчини такі границі, які їй мусять бути признані.“
Бота: Які маєте докази, що се була як-раз армія Галлєра?
