Вітовський: Д-р Баран чув, що офіцири тих транспортів розмовляли що французьки. В розмові з ними і з мужвою довідався, що се є транспорти армії Галлєра, яка їде „зробити Українцям другі Горлиці“, — натяк на австро-німецьку офензиву проти Росії.
Ґен. Дільон: Як д-р Баран міг свобідно порушатися?
Вітовський: Д-р Баран є цивільним чоловіком. В останніх часах Поляки переводили у Львові масові арештування української інтеліґенції. Д-р Баран, який перед тим укривався у Львові, щоб уникнути арештовання, виїхав на чужий паспорт зі Львова.
Бота: Зваживши, що перемирє в нічім не пересуджує справи границь, які установить Мирова Конференція, звертаюся до Вас з питаннєм, яка є найдалі на схід висунена лінія, на основі якої Ви могли би згодитися на перемирє?
Лозинський і Вітовський порозуміваються між собою, після чого Вітовський заявляє: Лінія нашого фронту в дні 20. марта, себ-то в дні одержання депеші Найвисшої Ради, з включеннєм коридора між Перемишлем і Львовом і самого Львова до нашої области. Коли-б се останнє було неможливе, домагаємося невтралізації Львова під охороною антанти. Для українського населення, яке остало би по тім боці демаркаційної лінії під польською адміністрацією, домагаємося забезпечення прав під охороною антанти.
Бота: (на внесеннє американського війскового делєґата): Поляки закидають Вам, що Ви їх атакуєте, а вони постійно знаходяться тільки в дефензиві.
Вітовський: Хоч мені як війсковому прикро до сього признатися, одначе мушу заявити, що ми від хвилі одержання депеші Найвисшої Ради з 19. марта не робили ніяких офензивних кроків проти Поляків, а знаходимося виключно в дефензиві. За те всі наші резерви кинули ми проти большевиків під Проскуровом і Підволочисками.
Бота: Які ще бажання маєте?
Лозинський: Ми бажаємо: 1) негайного припинення боїв, 2) установлення демаркаційної лінії що найменше на основі стану фронту з 20. марта з висше поданими поправками, 3) таких умов перемиря, які уможливили би істнуваннє й розвиток нашої держави до часу дефінітивного полагодження справи границь, 4) в кінці ми просили би, щоб комісія приняла від нас устне або письменне представленнє цілости нашої справи, в тій ціли, щоб мала потрібні дані для рішення справи перемиря.
Бота: Меморіял про вашу справу, як взагалі всякі документи, Ви маєте право предложити. Одначе звертаю Вашу увагу, що задачею сеї комісії є тільки довести до війскового перемиря. Аж після заключення перемиря прийде черга на рішеннє дальших питань. Найвисша Рада стоїть на тім, що доки не буде заключене перемирє, вона не приступить до рішення польсько-українського питання.
Лозинський: Справа перемиря знаходиться в руках комісії, бо ми від хвилі одержання депеші Найвисшої Ради з 19. марта є все готові заключити перемирє.
На сім засіданнє скінчилося.
