Сторінка:Лозинський М. Галичина в рр. 1918-1920 (1922).djvu/128

— 128 —

звертається на південний схід через коти 240, 238 (на південь від Жовтанців). Опісля звертається на схід в напрямі точки адміністраційної границі між повітами львівським і камінецьким безпосередно на захід від коти 262. Йде сею границею, як також адміністраційною границею між повітами львівським і перемишлянським аж до точки, віддаленої 1500 метрів на південний захід від точки 276 (на північ від Печенії). Звертається на південний захід, переходить через коти 302, 280, 440, 370, 366, 413; опісля доходить до південної границі львівського повіта, в віддаленню 1 км. на південь від останньої коти (йдучи на схід від Коцурова, Гринева, Суходолу, на захід від Миколаїва). Йде південною границею львівського повіта аж до місця, де вона зустрічається з Дністром. Іде горі течвою Дністра і Бистриці аж до Мокрян, де зустрічається з західною границею Дрогобицького повіта. Йде сею границею на південь аж до точки 1001 (Буківсько); далі лінією хребта на південний захід аж до точки 1132 (Шимонець); далі на південний захід здовж потока, який іде до Радича, аж до місця, де він спливається з Завадкою, потім долі Завадкою до місця, де вона впадає до Стрия; далі горі Стриєм до місця, де на північний захід від Маткова впадає до нього потік, який іде з Кривки; далі горі течвою сього потока, на південь, аж до точки 931 Ясенова, на давній границі між Угорщиною й Галичиною.“

5. Заява Делєґації УНР. Вручений нам проєкт перемиря був з територіяльного і господарсього погляду значно кориснійший для нас ніж проєкт комісії Бертелємі, бо лишав нам Дрогобицький повіт з бориславською нафтою.

Зате з війскового погляду був він менше корисний, бо обмежував нашу армію в Галичині до 20.000. Правда, се обмеженнє накладав він і на Поляків у їх части Східної Галичини. Та поминувши те, що та їх часть була значно менша від нашої, отже формальна рівноправність обох сторін була в дійсности покривдженнєм для нас, — Польща кождої хвилі, як би захотіла на нас напасти, могла спровадити війско з цілої Польщі. Натомість ми не могли сподіватися такої самої помочи з-за Збруча, бо війско Директорії знаходилося в що-раз важчій боротьбі з Совітською Росією.

На нараді, в якій взяли участь: Сидоренко, Панейко, Лозинський, Вітовський, Томашівський і Кульчицький, ми рішили проєкт приняти.

В нашій заяві на проєкт рішили ми домагатися цілого ряду змін в нашу користь, одначе приняти проект рішили ми й тоді, як би комісія на сі зміни не згодилася.

Таке становище диктувала нам оцінка нашого війскового й міжнароднього положення.

Редакцію нашої заяви поручено Томашівському.

Наша заява звучала:

Заява

про проєкт договору перемиря між силами польськими й силами українськими, який має бути заключений за посередництвом Злучених Держав Америки, Бритійської Імперії, Франції й Італії, предложений українським делеґатам 12. мав 1919.

Проєкт договору перемиря, вручений нам, делєґатам Західної України (українська територія бувшої Австро-Угорщини), накладає на Українців великі жертви. Він не тільки жертвує принціп самовизначення народів у користь Поляків, але примушує Українців уступити часть земель, які від початку українсько-польського конфлікту остають під властю українського правительства і його армії. Сей проєкт віддає Полякам взагалі 18000 квадратових метрів землі, якої населеннє (2.000.000 на основі спису з 1910.) є в безмірній більшости українське. Не числячи Жидів, які дали безперечний доказ своєї волі, що не хотять бути громадянами польської держави через погроми, які на них упали, і замані-