Так само, щоб дати доказ нашого поміркування і нашого довіря до союзних держав, заявляємо в імени нашого правительства, що в принціпі приймаємо предложений нам проєкт, одначе думаємо, що не тільки в нашім, але в загальнім інтересі є конечне поробити в де-яких артикулах проєкту слідуючі зміни, які постараємося представити таким способом:
Арт. 1. Принятий без застережень.
Арт. 2. Просимо змінити демаркаційну лінію в двох точках:
1. На півночи лінія повинна починатися від Дніпра, йти здовж Припяти до Пинська, горі бігом ріки Лини, здовж каналу Дніпро-Буг, з рікою Мухавцем до Берестя, звідси з рікою Бугом аж до його спливу з Козловицьким потоком — і т. д.
2. На півдні лінія повинна йти від точки, де зустрічаються адміністраційні границі повітів Львів, Перемишляни і Бібрка (село Печенія) і йти адміністраційною границею між повітами Львів і Бібрка до точки 375, звідси границею між судовими повітами Львів і Щирець до адміністраційної границі повіту Городок коло стації Ставчани, далі адміністраційною границею між повітами Городок і Львів, Городок і Рудка, Мостиска і Самбір, Перемишль і Старий Самбір, Добромиль і Старий Самбір, Ліско і Старий Самбір, Ліско і Турка до давної угорської границі (див. лінію означену на карті).
Мотиви:
До 1. Коли-б демаркаційна лінія кінчилася над Бугом на давній австро-російській границі, Західно-Українська Республика, яка обнимає тільки території давної Австрії, знайшлася би в прикрім стратеґічнім положенню в хвилі, коли-б польська армія появилася з півночи або зі сходу.
До 2. — а) Зміна, яку ми предкладаемо в сій точці, ліпше відповідає теперішньому війсковому положенню. При тім наша лінія дає навіть великі користи Полякам в порівнанню з положеннєм в хвилі зазиву Найвисшої Ради з 19. марта. — б) Одначе найповажнійша причина сеї зміни полягає в тім, що, передвиджуючи перемирє на довгий час, ми Українці були-б тільки одною вузкою залізничою лінією Стрий-Лавочне-Мункач[1] злучені з Чехо-Словаччиною, Угорщиною, Югославією, Італією й Австрією, з більшістю яких наше правительство позаключувало вже торговельні договори. Було би се важко для господарського життя України в хвилі, коли Поляки для звязку з висше названими державами мали би шість залізничих ліній, з того дві подвійні. Отже не видається надмірним, коли ми домагаємося для себе лінії Самбір—Сінки.
Арт. 3. Що-до реченця усунення українських війск по-за демаркаційну лінію, який практично буде відноситися тільки до Українців, предкладаємо продовжити його де-що з огляду на невигідну для нас залізничу сіть і на злий стан нашого парку вагонів і льокомотив, тим більше, що арт. 6. накладає вже на нашу залізничу адміністрацію дуже важкі обовязки.
Арт. 4. Найвисша скількість українського війска, приписана сим артукулом, видається нам некорисною з сих причин:
1. Під українською адміністрацією остане більше ніж вдвоє стільки території й населення як під польською, отже відношеннє обох територій вимагало би для українського контінгенту два рази стільки, скільки предкладає проект.
2. Як уже зазначено на вступі, наш перший національний обовязок полягає в орґанізації наших сил проти завойовників Східної Україні большевиків. Ся орґанізація можлива тільки на території, де розтягається правна влада уряду Західно-Української Республики, себ-то в Східній Галичині. Коли контінгент не перевисшить числа 20.000, яке ледви вистане для вдержання порядку в нутрі краю, таке підготовленнє буде зовсім неможливе. А рівночасно Поляки матимуть усяку змогу орґанізувати й держати своє війско в Західній Галичині, в бувшій російській Польщі, в Познанщині і т. д.
3. Тому ми предкладаємо змінити арт. 4. в тім дусі, щоб на схід від демаркаційної лінії утворити полосу менше більше рівну тій части Східної Галичини, яка положена на захід від демаркаційної лінії. Тільки в сій полосі Укра-- ↑ Лінія Станиславів—Ясінь—Сигот позбавлена всякого торговельного інтересу, при тім вона веде на територію заняту Румунією, до якої ми маємо вигіднійші шляхи через Буковину.
