Бота: Продовженнє демаркаційної лінії по-за Галичину не підлягає — як сказано — нашій компетенції. Одначе коли буде заключене перемирє, то обі сторони тим самим обовязуються ніде не воювати проти себе. Справу фронту по-за Галичиною комісія розгляне і постарається про відповідні зарядження.
Лозинський: В імени Української Делєґації маю честь заявити, що ми предложений нам проєкт перемиря принципіяльно приймаємо. При сім просимо взяти під розвагу і порішити по думці наших бажань отсі справи: 1) справу числа нашого війска, 2) справу продовження демаркаційної лінії зглядно припинення боїв на північ від Галичини, 3) справу невтралізації залізничого шляху Самбір—Сінки, до якого ми мали б доступ зі Стрия. Сю останню справу підносимо тому: Ми домагалися пересунення демаркаційної лінії так, щоби шлях Самбір—Сінки був у наших руках. Сей шлях важний для нас для звязку з Чехо-Словаччиною і взагалі з заходом. Коли ж демаркаційна лінія має остати незмінена, то нам остає тілько шлях Стрий—Лавочне. Щоб не бути обмеженим тільки до сього одного шляху, домагаємося невтралізації шляху Самбір—Сінки.
Бота: В імени комісії дякую Вам за згоду на перемирє. Ваші бажання Комісія візьме під розвагу. Про час, коли маєте явитися підписати перемирє, будете повідомлені. Прошу тоді принести папери, які Вас уповажняють до підписання.
На сім засіданнє скінчилося.
Через відкиненнє проєкту перемиря Поляками було се останнє засіданнє Комісії, на якім ми були.
Комісія передала справу Найвисшій Раді і на сім її мандат скінчився.
На закінченнє хочу присвятити кілька слів особі президента Комісії, ґен. Боти, який, виїхавши після підписання Версайського договору до дому, швидко (в серпні 1919.) помер.
Дивлячися, як Бота і Вітовський сидять проти себе, прийшло мені на думку, що перед 20 роками Бота був у такім положенню, в якім тепер Вітовський: тоді він обороняв рідний край перед бритійським імперіялізмом. І не був тоді багато старший від Вітовського, якого де-хто в нас уважав занадто молодим і замало поважним для сих переговорів.
Здавалося мені, що Бота, який зі своїм народом перейшов таку траґедію, яку ми тепер переходимо, не може поставитися неприхильно до нашої справи. Його поведеннє підчас парад робило корисне вражіннє. Се вражіннє потвердив до певної міри проект перемиря. Дякуючи нам за приняттє проєкту, він зазначив сим нашу примиримість. Може хотів сим перед членами Комісії вказати на ріжницю між нашим становищем і становищем Поляків. Вражіннє прихильности робить також його лист до мене, який подаю далі.
Та, задається, більшим доказом прихильности Боти до нашої справи, ніж сі вражіння, треба вважати напади польської преси на
