напружує останні сили проти своїх неприятелів, що грозять йому зі всіх боків, і проти анархії?
Не знаходячи в держах антанти реальної й успішної помочи, якої ми все сподівалися для нашої окрівавленої вітчини, ми доводимо до Вашої відомости, що в таких обставинах вважаємо безцільним оставати довше в Парижі.
Г. Сидоренко, президент Делєґації Української Республики. Д-р В. Панейко, віцепрезидент. Олександер Шульгин, Арнольд Марголін — делєґати. Д-р Михайло Лозинський, Полковник Дмитро Вітовський, надзвичайні делєґати для українсько-польського перемиря.Над сею нотою була в Делєґації жива дискусія. Панейко, який виступив з ініціятивою вислання ноти, домагався, щоб нота була ультимативна: коли Найвисша Рада не спинить польської офензиви, то Делєґація виїздить з Парижа. Придніпрянцї заявилися проти такого ставлення справи. В кінці прийшло до компромісу, який знайшов вислів в останнім уступі ноти.
2. На Найвисшій Раді 21. мая. Висше подану ноту вислано 21. мая рано.
Того самого дня коло 2. години по полудни Делєґація дістала з бюра Вільзона телефонічне запрошеннє на конференцію, яка мала відбутися в урядовім будинку Вільзона в 4. годині по полудни.
Ще перед висланнєм висше поданої ноти Делєґація робила заходи одержати приняттє у Вільзона. Чи се приняттє було вже перед тим рішене, чи приспішила його нота, годі ствердити.
Делєґація пішла на се приняттє в такім складі, в якім підписала ноту, — з виїмком Марголіна, якого не можна було на час повідомити. Як перекладач анґлійської мови пішов Білик.
Аж на місци переконалися ми, що нас запрошено на засіданнє Найвисшої Ради, яку тоді за для її складу називали Радою Чотирох. На засіданнє явилися: Вільзон, Лойд Джордж, Клємансо і Сонніно (як заступник неприсутного в Парижі Орлянда). Явилася також комісія для українсько-польського перемиря під проводом Боти.
Наради велися по анґлійськи через нашого перекладача. Отворив їх Вільзон, а опісля вів їх весь час Лойд Джордж.
Вільзон: Ми покликали Вас, щоб почути від Вас виясненнє положення в Галичині, яке прибрало дуже острі форми. Нам се спричиняє великий біль і ми хочемо сю справу полагодити. Сподіємося, що Ви нам поможете. Прошу Вас, щоби хтось з Вашої делєґації пояснив справу і поставив потрібні предложення.
Сидоренко дякує антанті за прихильність до України. Українській нарід з'єдинився і хоче жити у власній державі. Одначе на нього напали з одного боку Поляки, з другого російські большевики. Сподіємося, що антанта поможе нам зберегти самостійність. З Поляками хочемо згоди і наша делєґація згодилася на перемирє. Одначе перемиря доси не заключено і Поляки руйнують нашу землю. В кінці заявляє, що докладнійше представить справу Панейко.
Панейко говорить про утвореннє Західно-Української Народньої Республики, про польський напад і війну з Поляками, про з'єдиненнє з Великою Україною.
