Третя і четверта точки сього рішення, які заповідають заключеннє договору між головними державами антанти і Польщею в справі Східної Галичини, не набрали доси правотворчої сили, бо такого договору доси не заключено.
Таким чином сувереном Східної Галичини являються держави антанти, а Польща являється тільки окупантом сього краю.
Дальші заяви орґанів держав антанти в справі Східної Галичини, а саме: т. зв. лінія Керзона, яка означає східні границі польської держави; договір між головними державами антанти й Польщею, заключений в Спа 10. липня 1920.; рішеннє Ради Союза Націй у справі Східної Галичини з 23. лютого 1921. і заява Лойда Джоржа в анґлійській палаті громад 6. липня 1921.[1] — тільки потверджують сей правний стан.
1. Відданнє справи статута для Східної Галичини Підкомісії для польських справ. Між одним і другим повідомленнєм про рішеннє Найвисшої Ради в справі Східної Галичини, 3. липня, в саме полудне, Сидоренко одержав від Ґенерального Секретаріяту Мирової Конференції отсе письмо:
„Париж, 3. липня 1919.
В доповненню свого повідомлення з 2. с. м. Ґенеральний Секретаріят Мирової Конференції має честь довести до відомости Української Делєґації, що се не є українське питаннє, тільки внутрішній статут Східної Галичини, яким має занятися сьогодня Підкомісія польських справ. Тому проситься Делєґацію заступити себе сьогодня в 4. годині в міністерстві закордонних справ делєґатами, приналежними до Східної Галичини, себ-то уродженими і замешканими в сій провінції.“
Перше, що при одержанню сього письма звернуло увагу, було те, що воно покликалося на попередне письмо з 2. с. м. якого одначе ані сам Сидоренко ані секретаріят Делєґації не одержав.
Збентежений сею справою, — бо ходило о засіданнє, яке мало відбутися того самого дня в 2 годині по полудни, — Сидоренко попросив на нараду Панейка, мене, Вітовського і секретаря Антона Петрушевича.
Перше всего — де могло подітися письмо Ґенерального Секретаріяту Мирової Конференції з попереднього дня? Сидоренко питає Панейка, чи він, як віцепрезидент Делєґації, не відібрав припадково того письма.
- ↑ Про сі справи докладно далі.
