Сторінка:Лозинський М. Галичина в рр. 1918-1920 (1922).djvu/182

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 182 —
обох армій для вироблення статутів однородної орґанізації, утворення одного командування та одного керуючого центра — Війскового Міністерства“.

Так говорили представники обох правительств. Одначе партії говорили инакше.

Представник галицької трудової партії Гр. Тимощук вложив отсю заяву:

„Українська трудова партія:

1. Стоїть на ґрунті конституційних актів Національної Ради з 3. січня 1919. та Трудового Конгресу з 22. січня 1919. в справі злуки Наддністрянської й Наддніпрянської України, себ-то, що сі акти мають бути затверджені Установчими Зборами, а до того часу мусить остатися непорушним територіяльний уряд Наддністрянщини.

2. Зміну територіяльної влади Західної Области УНР вважає неможливою через те, що галицький нарід не має в сей час змоги виявити свою волю в сій справі, а також закордонне становище і добро та цілість наддністрянської армії не оправдують непотрібних експериментів.

3. Причини дрібних непорозумінь між наддністрянським і наддніпрянським урядом добачує в ріжницях світогляду й громадського виховання сих частин українського народу, що сотні літ жили в двох відмінних від себе державах.

4. Орієнтацію на схід, як що вона була в окремих одиниць, пояснює критичним становищем армії, котра заздалегідь повинна знайти можливий вихід з неможливого положення. Про щось серйознійше й мови не може бути“.

Представник галицької радикальної партії А. Крушельницький так само

„з огляду на міжнародню політику, внутрішнє положеннє і добро армії обстоює незмінність галицького територіяльного уряду“.

Зате Безпалко і Вітик від імени галицьких і буковинських соціяльних демократів виступили дуже різко проти Диктатури, домагаючися утворення одного правительства для цілої Української Народньої Республики. Коли взяти на увагу, що оба вони були членами Ради Народніх Міністрів УНР, то їх промови перекреслювали те, що від імени Директорії і її правительства говорили про однозгідність з галицьким правительством Головний Отаман Петлюра і премєр Мазепа.

В промові представника української соціяльно-демократичної робітничої партії нема нічого про відношеннє між обома правительствами. Чи се тому, що про сю справу мали говорити соціяльні демократи Безпалко і Вітик, чи в инших причин, — годі вияснити.

Зате представник партії українських соціялістів-революціонерів М. Любинський поставив у сій справі домагання, які покривалися зі становищем Безпалка і Вітика.

Так говорили представники партій.

„А на дворі — пише Назарук — відбувалося що краще ‚єднаннє‘. Площу перед ґубернаторською палатою, де відбувалося ‚єднаннє‘ політиків, обсадили наддніпрянським війском. Коли про се довідалася галицька залога, прийшла також на ту площу, і то з двома кулеметами, щоби в потребі боронити Диктатора. Як Наддніпрянці побачили, що Галичани привезли ‚техніку‘ (так називають там машинові