кріси і т. п.), післали по свою ‚техніку‘. І так скріплялися майже цілу ніч“[1].
Державна нарада була властиво зборами, скликаними на те, щоби представники партій і громадських орґанізацій вислухали звідомлення правительства, а правительство вислухало бажання представників партій і громадських орґанізацій. Ніяких рішень вона не приймала.
На дальший хід подій вона нічим не вплинула. Ані не скріпила сил держави, щоби відвернути катастрофу втрати території. Ані не витворила моральної атмосфери, щоби серед катастрофи, яка прийшла, не потерпіла ідея, за яку гинуло війско з усіх українських земель, — ідея з'єдинення всіх українських земель в незалежну державу.
1. Похід на Київ[2]. Перейшовши Збруч, галицьке війско пішло зараз проти большевиків, які стояли коло Ярмолинець і загрожували Камянцеви. Большевиків відкинено, територію, на яку розтягалася влада Директорії УНР, розширено й забезпечено.
Тепер прийшла черга подумати про плян дальшої воєнної акції. Війскова канцелярія Диктатора Західної Области УНР виробила і предложила Головному Отаманови плян, який передбачав три можливости: 1) похід на Галичину, 2) похід на Київ, 3) похід на Одесу або Миколаїв і Херсон.
Плян походу на Галичину — на мою думку — війскова канцелярія виробила більше для спокою совісти ніж з надією на здійсненнє. Похід на Галичину означав би не тільки війну з Польщею, але і з антантою, бо звертався би проти її рішення з 22. червня 1919. в справі Галичани. Коли б галицьке правительство було навіть зважилося на се, то Директорії ані війна а Польщею ані тим більше конфлікт з антантою був під сю хвилю зовсім небажанні.
Плян походу на Київ подобався Головному Отаманови з огляду на політичне значіннє здобуття Київа армією УНР. Зате галицьке правительство було проти походу на Київ, подаючи отсі причини: В поході на Київ може статися так, що прийдеться битися не тільки з большевиками, але і з Денікіном. Київ важко вдержати, бо на саму залогу треба би оставити половину галицької або дві треті придніпрянської армії. Здобуттє Київа не замінило би некорисного положення української армії, яка далі була би з усіх сторін окружена ворогами її відрізана від світа. Заосмотреннє армії було би дуже важке.
Замість того галицьке правительство було за похід на Одесу або на Миколаїв і Херсон. На його думку воєнні трудности сього походу були значно менші. Лагіднійший клімат і багатші околиці давали
- ↑ Рік на Великій Україні, стор. 295.
- ↑ Фактичні дані для сього уступу взяті з публікації Мишуги, Похід українських війск на Київ (серпень 1919).
