ліпші вигляди для перезимування війска. І найважнійше, що через море можна було мати звязок зі світом, наладити товарообмін і взагалі скріпити своє становище як внутрі так і в міжнародній політиці.
На нарадах, на яких обмірковувано справу, більшість політиків і війскових як Наддніпрянців так і Галичан була проти походу на Київ. Одначе Головний Отаман рішив іти на Київ, наказуючи вести акцію як найшвидшим темпом.
Похід на Київ, ведений на основі пляну, виробленого Начальною Командою Галицької Армії, увінчався успіхом. В суботу, 30. серпня 1919., ввійшли до Київа передні відділи української армії, які належали до галицької ґрупи ґенерала-четаря Кравса. На неділю, 31. серпня 1919., на бажаннє Головного Отамана назначено святочний в'їзд української армії до Київа.
Одначе замість святочного в'їзду наступило уступленнє з Київа перед війском Денікіна.
Ще в початках походу на Київ Начальна Команда Галицької Армії звернулася до Штабу Головного Отамана з запитаннєм, як поставитися до армії Денікіна, з якою українська армія може зустрітися підчас походу на Київ. Се запитаннє Штаб Головного Отамана переслав Головному Отаманови, який одначе не дав відповіди. Коли прийшли вісти, що війско Денікіна посувається мабуть на Київ, Начальна Команда Галицької Армії повторила своє запитаннє. Тоді, на припорученнє Головного Отамана, Штаб Головного Отамана вислав до Штабу Придніпрянської Дієвої Армії і до Начальної Команди Галицької Армії строго довірочний приказ, що в випадку зустрічі з армією Денікіна треба уникати сутичок і ждати дальших директив.
Українські відділи, які ввійшли до Київа, були чисельно слабі і втомлені. Вони, що правда, обсадили всі важнійші точки, але тільки слабими силами. Тільки слабу обсаду дістали також два мости на Дніпрі, які з карти були відомі команді ґрупи. Та на Дніпрі був ще третій міст, деревляний, який не був зазначений навіть на спеціяльній карті, і тому його не обсаджено.
Рано 31. серпня до моста коло Печерської Лаври над'їхав кінний відділ армії Денікіна. На заяву команданта галицької обсади моста, що Київ знаходиться в руках армії УНР, яка ніякого иншого війска до Київа не впустить, відділ від'їхав назад. Рівночасно до другого моста, обсадженого придніпрянським відділом, над'їхав Денікінський панцирний поїзд, одначе на заяву команданта обсади, що міст є підмінований і буде висаджений у воздух, як поїзд на цього в'їде, — також від'їхав назад.
Та коло полудня Денікінський відділ перейшов незамітно через необсаджений деревляний міст, зайшов ззаду обсаду моста, до якого рано під'їздив панцирний поїзд, і заняв міст. Придніпрянський відділ, який беріг моста, тоді якраз відпочивав і варив їду.
До другого моста, який берегла галицька сотня, підійшов рівночасно відділ Денікінської піхоти і — не зважаючи на протест команданта обсади, перейшов міст. Командант обсади казав стріляти з машинового кріса, одначе не на Денікінський відділ, тільки в воду, —
