ської й української призначаються де-які місця як з боку польського так і з боку українського. (Точний зміст сього пункту по оперативних умовам не може бути переданий). Цівільні особи, котрі свавільно перейшли невтральну зону, або в незазначених умовою пропускних пунктах, будуть рахуватися по переході невтральної зони з тою владою, польською чи українською, якої інтереси ся особа порушила. Козаки, як польські так і українські, котрі без уповноважень перейдуть кордон невтральної зони, повинні бути зараз затримані і передані під охорону до найблизшого пропускного пункту.
4. Умова що до завішення зброї є обовязкова на 30 днів від хвилі підписання. У випадку продовження умови слід за пять днів до скінчення терміну підписати нові умови. Скасуваннє сух умов до скінчення 30 днів може статися не инакше, як лише за попереднім повідомленнєм противної сторони на пять днів перед наміченим скасуваннєм умов. На випадок входу большевиків у невтральну зону надається начальній команді польського війска право посування польського війска на схід або на південний схід з тим, щоб було попереджено й повідомлено, на скільки се буле можливо, Головну Команду українського війска. Большевиками належить розуміти тільки регулярні відділи совітської армії, а не місцеві банди большевицькі.
5. Пятнацять днів після підписання умов повинен розпочатися взаїмний обмін всіх війсково-полонених, як польських, так і українських, котрі походять з України Наддніпрянської. Технічне переведеннє сього в життє передається особливій комісії. Справи обміну війсково-полонених, які походять зі Східної Галичини, залишаються до перегляду спеціяльної війсково-політичної комісії.
6. Справа, яка торкається повороту страт Полякам, котрі живуть постійно на Україні, які тепер повертаються, передається до перегляду спеціяльної війсково-політичної комісії. Обі сторони забезпечують життє і майно особам, які лєґально перейшли невтральну зону і перебуватимуть на території Наддніпрянської України або Східної Галичини.
7. Польський старшина для звязку зі своїми помічниками буде принятий Головною Командою Отамана Петлюри як уповноважений команди польського війска, яка зі свого боку прийме українського старшину для звязку з помічниками.
8. Всі точки сеї умови не мають жадного значіння і впливу на пізнійший хід політичних і територіяльних відносин як для Польщі так і для України.
9. Що торкається спільної акції проти большевиків, то докладне обговореннє сеї справи залишається особливій комісії, котра по підписанню умови приступить до вироблення відповідних плянів.
10 Призначена тимчасова лінія розмежування війскових операцій слідуюча: в українських руках Волочиск з мостовим причілком і Корець, в польських руках Олевськ і Мозир, в Шепетівці спільна команда залізничого двірця. Транспорти польського війска через територію українського війска забезпечить команда останнього на кождоразове бажаннє Головної Польської Команди. Згадану висше лінію визначить на місці в деталях спеціяльна взаїмна підкомісія на протязі пятнацяти днів. До скінчення праці сеї підкомісії залишається status quo, що значить: Шепетівка в руках українського війска, Славута в руках польського війска.“Отсе перемирє, хоч назване тільки „завішеннєм зброї“ і заключене тільки на 30 днів, містить постанови які говорять про те, що обі сторони готовляться до що-раз тійснійшого порозуміння.
Після 30 днів перемирє продовжувано окремими умовами, за кождим разом на 10 днів, аж доки Головний Отаман Петлюра не віддався в опіку Польщі.
3. Дипльоматична місія до Польщі. Після заключення перемиря оба правительства рішили вислати до Польщі дипльоматичну місію для переговорів над дальшим уладнаннєм відносин між Україною й Польщею. Сю місію зложено ось як. Голова — Андрій Лівицький, міністр судівництва і керуючий міністерством закордонних справ УНР, перший заступник голови — Леонід Михайлів (Придніпряпець), другий заступник
