При сім треба зазначити, що головний натиск денікінської армії видержувала власне галицька армія.
Серед таких відносин вродився і дозрів у Начальної Команди Галицької Армії розпучливий плян ратунку армії через перехід до Денікіна.
Обставини, в яких сей перехід відбувся, стверджують, що заставила до нього галицьку армію страшна конечність ратунку перед неминучою загибілю. Одначе, маючи се на увазі, треба також те тямити, що улекшили сей перехід галицькій армії, даючи їй відповідну ідеольоґію, ті міркування про орієнтацію на протибольшевицьку Росію, які зазначені в попереднім розділі.
Хронольоґічний хід подій представляється так[1]:
Перед 20. жовтня 1919. Начальна Команда Галицької Армії представила Диктатурі катастрофальне положеннє армії і просила телєґрафічно прислати д-ра Назарука і д-ра Давидяка для вислання їх до команди денікінського війска в ціли навязання переговорів про завішеннє зброї. На се прийшла з Диктатури телєґрафічна відповідь, що нема причини до навязування переговорів. На другу, більш рішучу телєґраму Диктатура відповіла, що всякі переговори рішуче забороняється.
Тепер начальний командант галицької армії ґенерал Тарнавський рішився на власну руку розпочати вступні переговори. В сій ціли вислав він 25. жовтня до денікінської армії делєґацію, зложену з отамана Омеляна Лисняка, сотника Осипа Левицького і сотника Григорія Куріци, з офіціяльним порученнєм вести переговори в справі виміни полонених і з неофіціяльним порученнєм розвідати, на яких умовах денікінська команда готова заключити завішеннє оружя з цілою українською армією.
В часі, коли ся делєґація робила заходи, щоб перейти фронт, в Винниці, осідку Начальної Команди Галицької Армії, була 28. жовтня нарада над положеннєм, при участи Головного Отамана, команданта придніпрянської армії отамана Сальського, Диктатора Західної Области УНР, команданта галицької армії ґенерала Тарнавського і його шефа штабу полковника Шаманека. На нараді не принято ніяких важних рішень[2].
Делєґація перейшла фронт аж 31. жовтня ввечері і 1. падолиста зустрілася в Зятківцях з ґенералом-майором Слащовом, який приняв її в імени денікінської команди.
Після офіціяльної части переговорів у справі полонених отаман Лисняк почав неофіціяльну часть отсею заявою:
„Я маю крім сього неофіціяльне дорученнє моєї команди просити Вас про виясненнє, під якими умовами могло би між нашими арміями
- ↑ Фактичні дані взяті з публікації Осипа Левицького, Галицька армія на Великій Україні. Автор брав участь у перших двох стадіях переговорів галицької армії з армією Денікіна.
- ↑ В матеріялах, які маю, нема докладного звідомлення про сю нараду. На основі відомих даних треба приняти, що Тарнавський на нараді нічого не згадував про висланнє делєґації.
