„Його Цісарська Величність Цісар Австрії і Апостольський Король Угорщини і Його Цісарська Величність Німецький Цісар, переняті сильною вірою в кінцеву побіду їх оружя й оживлені бажаннєм, щоби польським областям, які їх хоробрі війська серед тяжких жертв вирвали з-під російського панування, утворити щасливу будучність, умовилися, щоби з тих областей утворити самостійну державу з дідичною монархією і конституційною формою правління. Докладнійше означеннє гряниць Польського Королівства застерігається. В прилученню до обох союзних держав нове королівство знайде запоруки, яких потребує для свобідного розвитку своїх сил.“
В письмі австрійського цісаря про розширеннє автономії Галичини, зверненім до президента міністрів д-ра Кербера, — після згадки про утвореннє польської держави і після слів подяки для „краю Галичини“ за „багато доказів віддання і вірности“ і за „багато великих і тяжких жертв“ підчас війни, — було сказано:
„Є отже Моєю волею в хвилі, коли повстає нова держава, рівнобіжно з сим розвитком подій також краєви Галичині надати право самостійного уладжування своїх краєвих справ аж до повної міри того, що годиться з його приналежністю до цілости держави і з її корисністю, і дати сим населенню Галичини запоруку національного й економічного розвитку.“
Сі цісарські письма означували лінію політики Австро-Угорщини й Німеччини на сході, зовсім протилежну українським інтересам.
Перед українськими землями, відірваними від Росії, ставала перспектива прилучення до польської держави, на що всі свої зусилля звертали Поляки.
Розширеннє автономії „краю Галичини“ означало перекресленнє пляну утворення окремого автономного українського краю в Австрії і оставленнє української Галичини під скріпленим польським пануваннєм, бо розширеннє автономії Галичини означало скріпленнє польського панування в Галичині.
Загальна Українська Рада була актами 4. падолиста зовсім заскочена.
Австрійський президент міністрів ґраф Штірк, убитий д-ром Фрідріхом Адлером 21. жовтня 1916., — весь час годував її обіцянками про утвореннє українського автономного краю в Австрії. На засіданню 6. падолиста 1916. голова Загальної Української Ради д-р Кость Левицький подав до відомости, що ґр. Штірк в половині вересня 1915. заявив устно д-ру Костеви Левицькому, д-ру Евгенови Олесницькому і Миколі Василькови, що на нараді австрійського президента міністрів ґр. Штірка, угорського президента міністрів ґр. Тіси, австро-угорського міністра закордонних справ бар. Буріяна і представника німецького правительства рішено перевести поділ Галичини. По сій лінії йшли також усі пізнійші запевнення ґр. Штірка.
Новий австрійський президент міністрів д-р Кербер, який обняв уряд 31. жовтня 1916., отже очевидно застав уже справу цісарських письм з 4. падолиста 1916. зовсім готовою, поставив Загальну Українську Раду перед доконаний факт.
Запротестувавши проти актів з 4. падолиста 1916., Загальна Українська Рада розвязалася, бо більшість ґруп, які її складали, відкликали з неї своїх делєґатів.
