міннє з большевиками. Під большевиками стало їй важче ніж під Денікіном. Большевики були сила і ся сила хотіла повернути галицьку армію на службу своїм цілям. Почалося переґрупуваннє, зміна старшин, відзнак, словом акція в ціли втягнення галицької армії в орґанізм червоної армії. Хоч ся акція відбувалася в зверхніх українських формах, одначе орґанізм галицької армії не піддавався їй без опору.
Серед таких напружених відносин почалася весною 1920. польсько-петлюрівська дефензива проти совітської Росії й радянської України. Тоді часть галицької армії отворила большевицький фронт і перейшла на сторону Головного Отамана Петлюри.
Для польсько-петлюрівської дефензиви мало се той наслідок, що вона могла з такою легкістю посунутися аж до Київа.
Та для тої части галицької армії, яка уможливила сю легкість, наслідок її переходу на сторону Головного Отамана Петлюри був такий, що польська армія взяла її в полон і розмістила по таборах для полонених. Старшин окремо уміщено в однім з найгірших польських таборів, у Тухолі на бувшій пруській території.
В галицько-українській пресі зазначено, без ніякого спростування з боку уряду Головного Отамана, що така була воля Петлюри. Поляки, розуміється, виконали ту волю з приємністю.
А одначе треба сказати, що і в Поляків і в Петлюри ділав вірний інстинкт: Галицька армія, діти тої країни, яка знаходиться в найстрашнійшій польській неволі, не могли бути союзниками польського оружя.
Справдилося се на ґрупі ґен. Кравса, яку після упадку Денікіна доля злучила з частинами УНР і яка, як часть армії Павленка, була поставлена на галицький фронт захищати Галичину від большевиків — для Польщі. Ся ґрупа не видержала в такій ролі і перебилася на чеську територію, де зложила оружє.
Колиб замість сеї ґрупи була на тім місци поважна сила галицької армії, її баґнети певне були б повернулися проти Поляків, для визволення рідної землі з їх ярма.
Перехід до Денікіна був початком кінця галицької армії.
Корпус Січових Стрільців, сформований за Центральної Ради в своїй основі з Галичан, що попали були в російський полон, — який відіграв визначну ролю в будуванню Української Народньої Республики як оборонець Центральної Ради підчас першої большевицької інвазії і як носитель повстання проти гетьмана Скоропадського, — був поставлений переходом галицьком армії до Денікіна в такі важкі умови, що рішив здемобілізуватися, щоб ще попасти як боєва одиниця в ворожі руки.
Часть галицької армії остала в червоній армії.
Часть, та, що весною 1920. попала в польський полон, перестала істнувати.
В кінці часть, а саме ґрупа, яка підчас польської офензиви весною 1919. перейшла на чеську територію, і ґрупа, яка в літі 1920. відділилася від армії Павленка і перейшла на чеську територію, знаходиться в окремих таборах в Чехії, зберігаючи звязок з Диктатурою.
