Австрії, згідно з висше наведеними заявами від імени Української Парляментарної Репрезентації в парляменті.
Се розуміннє потверджує д-р Кость Левицький, який в своїх споминах про ті часи[1] пише „Цісарська авдієнція не вдоволила нас, бо цісар Кароль не заявився за поділом Галичини.“
Дня 13. жовтня 1918. на зборах українського студентства у Львові ухвалено в справі назріваючих політичних подій отсю резолюцію:
„Українське студентство, стоячи на ґрунті самовизначення народів, ставить одиноко оправдане, доцільне, невідкличне і справедливе домаганнє з'єдинення всіх земель, заселених українським народом, в одну державну цілість, від нікого незалежну демократичну українську державу.
В змаганню до сього українське студентство прилучається згідно з постановою відновідальних українських чинників до скликання на день 19. с. м. з'їзду мужів довіря до Львова, котрий рішить про скликання конституанти, яка спрямує змагання українського народу Австро-Угорщини по лінії повного самовизначення народів.
Почуваючи себе громадянами цілої української території і синами великого народу, який як рівнорядний чинник виступає на світову арену, ставимо домаганнє, щоб відповідальні чинники державної України в як найкоротшім часі скликали конституанту або державний парлямент на як найширшій демократичній основі для полагодження внутрішніх і зовнішніх справ української держави в дусі бажань широких народніх верств.“
Коли Українська Парляментарна Репрезентація як конкретну задачу ставила утвореннє української держави в рамах Австрії, сі ухвали студентства являются висловом змагань до з'єдинення з Великою Україною.
Шукаючи ратунку для Австро-Угорщини, цісар Кароль рішився на перебудову Австрії в звязкову державу, зложену з окремих національних держав, надіючися вдоволити сим домагання Вільзона про автономію народів Австро-Угорщини. Про се рішеннє сповістив цісарський маніфест з 16. жовтня 1919.
Згадивши про свої змагання до мира, цісар говорить:
„Важкі жертви війни мусіли нам запевнити почесний мир, на якого порозі ми при божій помочи сьогодня стоїмо. Тепер мусить негайно початися перебудова вітчини на її природних і тому найпевнійших основах.
Бажання австрійських народів належить при сім старанно погодити та довести до здійснення. Я рішився перевести се діло при свобідній співучасти моїх народів в дусі тих засад, які приняли союзні монархи в мировім предложенню.
Австрія по волі своїх народів має стати звязковою державою, в якій кожде племя на области, яку заселює, творить свій власний державний орґанізм. З'єдиненнє польських областий Австрії з польською державою сим ніяк не пересуджується. Місто Трієст зі своєю областю відповідно до бажань його народів одержує окреме становище.
Ся перебудова, яка ніяк не нарушує інтегральности країв святої угорської Корони, має запоручити кождій національній державі її незалежність; одначе вона буде успішно берегти спільних інтересів і зазначувати їх усюди, де спільність є життєвою конечністю окремих державних орґанізмів. В першій мірі вказане є з'єдиненнє всіх сил, щоби всі великі задачі, які повстають як наслідки війни, полагодити успішно на основі засад права і справедливости.
- ↑ Розпад Австрії і українська справа (Політичні спомини з 1918. р.). — Віденська „Воля“ 1920, том III. ч. 1 (3. липня 1920.) і 2 (10. липня 1920.).
