Мотивуючи рішення Ради, підніс висше зазначені арґументи, кладучи особливий натиск на слабість, несконсолідованість і непевність державности Великої України.
Після сього дістав голос Микола Ганкевич, представник української соціяльно-демократичної партії, яка, стоячи за проголошеннє з'єдинення, рішила не брати участи в Українській-Національній Раді. Він відчитав заяву, яка означувала становище соц.-дем. партії. Ся заява звучала:
„В великій історичній хвилі, де валяться основи старого світа і на ного руїнах зростає нове життє вольних, самостійних народів, що самі рішають про свою долю й будучність, Національні Збори Українцін австро-угорської монархії проголошують торжественно перед цілим світом, що домаганнєм і цілю всіх Українців є з'єдиненнє всіх українських земель — між иншим українських земель австро-угорської держави — в одну державу, що цілю наших національних змагань — з'єдинена, вольна, самостійна українська република.
Здійсненнє сих завітних бажань і змагань українського народу австрійсько-угорської монархії, — а тільки таке рішеннє українського питання є достойне української нації в теперішню велику історичну хвилю, — має обняти Конституанта, Український Національний Сойм, вибраний на підставі загального, рівного, безпосереднього, тайного, пропорціонального виборчого права, яке має прислугувати жінкам так само як мущинам. Суверенний український нарід рішатиме суверенно про сною долю й будучність, — так само, як він запевнить широким хліборобським масас аґрарною реформою землю, а робочим масам сільським і фабричним дасть через 8-годинний день праці та робітниче законодавство охорону робочої сили, що є найвисшим скарбом суспільности й народу.
Суверенний український нарід запевнить на просторах своєї держави повну культурну волю всім національним меншостям, дасть їм державно-правну запоруку повного національного розвитку.
Український нарід домагається місця на міжнародній мировій конференції з рішаючим голосом, бажаючи в згоді з демократією народів цілого світа поладнати міжнародні взаємним на основах волі, рівности і братерства. Український нарід хоче через свою суверенну державу порішити згідно і мирно сусідські взаєминни з польським суверенним народом, так, як хоче сього полагодження з усіми сусідніми народами Східної Европи, зокрема з великою російською республикою.
Тільки на основах волі, рівности і братерства виросте трівкий мир, що по крівавій воєнній траґедії розпічне нову добу в історії людства.“
Після відчитання сеї заяви з'їзд проголошено закритим. Се викликало протести части зібраних, які домагалися дебати і голосування над рішеннями.
Того самого для відбулися збори української соціяльно-демократичної партії, в яких взали участь прихильники проголошення з'єдинення без ріжниці партій. Рішено 1) закладати „Комітети з'єдинення українських земель“, 2) вислати до Киїба депутацію, зложену з представників усіх партій, з заявою про прилученнє українських земель Австро-Угорщини до Великої України, 3) вислати письма до всіх соціяльно-демократичних партій держав антанти і центральних держав з представленнєм справи з'єдинення українських земель.
Так почав зарисовуватися між українським громадянством поділ на прихильників плятформи Української Національної Ради і прихильників проголошення з'єдинення. До першої ґрупи належали провідники національно-демократичної і радикальної партії; до другої — часть національних демократів і радикалів, соціяльна демократія, студенство і Січові Стрільці.
