Одначе коли проаналізуємо плятформу прихильників з'єдинення, себ-то висше подану заяву, яку відчитав Микола Ганкевич на з'їзді мужів довіря, — то побачимо в ній таку абсолютну пасивність політичної думки, що вона ніяк не могла стати плятформою політичної акції.
Щоб довести будову „з'єдиненої, вольної, самостійної української республики“ до тої хвилі, коли вже воля українського народу знайде вислів в „установчім Українськім Національнім Соймі“, до сього було треба тимчасових орґанів української державної влади, які з'єдинили би українські землі, перевели вибори до Установчих Зборів і передали їм державну владу.
Зокрема що-до українських земель Австро-Угорщини, то на випадок, як би Австро-Угорщина мала вдержати своє істнуваннє, треба було орґанізованої української революційної влади, яка сі землі відділила би від Австро-Угорщими і прилучила до Великої України. Колиж Австро-Угорщина не вдержиться, то було ясно, що польська адміністрація, маючи весь апарат державної влади в українській Галичині в своїх руках, не віддасть сього апарату в руки „суверенного українського народу“, тільки задержить його в своіх руках від імени польської держави, себ-то прилучить українську Галичину до Польщі. Що-до сього заяви польського правительства в Варшаві і польського парляментарного представництва в Австрії, — про що низше, — не оставляли ніякого сумніву. Отже на сей випадок так само треба було орґанізованої української революційної влади, яка усунула би з української Галичини польську адміністрацію, сама обняла владу в краю і довела його до злуки з Великою Україною.
Таким орґаном української влади була Українська Національна Рада. Треба було тільки відповідно спрямувати її акцію як з одного боку проти Австрії і польських претенсій, так з другого — на з'єдиненнє з Великою Україною.
Українська соціяльна демократія, яка не ввійшла в Українську Національну Раду і почала гуртувати кругом себе прихильників з'єдинення, не давала навіть концепції утворення орґану української влади, який мав би з'єдиненнє перевести.
Через се дальший хід подій віддав владу Українській Національній Раді, до якої вступила тоді також українська соціяльна демократя.
Таки 19. жовтня 1918. Українська Національна Рада відбула у Львові нараду, на якій рішено утворита 1) виконуючу делєґацію Української Національної Ради в Відні, 2) галицьку делєґацію Української Національної Гади у Львові і 3) буковинську делєґацію Української Національної Ради в Чернівцях. Виконуюча делєґація мала занятися орґанізацією української держави і заступати її перед Австрією та її народами; галицька й буковинська мала вести справи в краю по вказівкам виконуючої делєґації.
Виконуюча делєґація уконститувалася у Відні 25. жовтня 1918. під проводом д-ра Евгена Петрушевича; галицька — у Львові
