Рівпочасно зроблено угоду з румунським демократичним політиком Ончулом, який обняв власть в румунській части краю.
Одначе Румунська Національна Рада не згодилася на сю угоду, тільки стояла на тім, що вона має обняти власть в цілім краю і від себе віддасть Українцям управу чотирох висше названих українських повітів.
Про дальший розвиток подій рішило румунське правительство. 8. падолиста 1918. явився над Чернівцями румунський літак і розкинув проклямацію команданта румунської 8-ої дивізії, ґенерала Задіка, з заявою, що він дістав від свого короля наказ обсадити цілу Буковину. Далі говорилося в заяві, що заняттє краю не має ніяких політичних цілий, тільки має за задачу поборювати анархію та вдержувати порядок.
Делєґація Української Національної Ради у відповідь на сю проклямацію вислала до ґен. Задіка протест проти заняття української части краю; в протесті стверджено, що в українській части краю панує повний порядок. Сей протест доручено ґен. Задікови 9. падолиста 1918. Не зважаючи на нього, Румуни заняли 11. падолиста 1918. Чернівці і до тижня цілу Буковину.
Український відділ, який вспіла за той час зорґанізувати делєґація Української Національної Ради в числі коло 400 людий, не міг очевидно ставити опору румунській армії.
Румунське правительство виступило проти Українців з політикою терору і національного поневолення, яку веде й доси.
Правительство Західно-Української Народньої Республики, заняте війною з Польщею, не могло виступити в обороні української части Буковини перед румунською окупацією. Треба було обмежитися дипльоматичними протестами і ждати рішення Мирової Конференції.
Делєґація Української Народньої Республики на Мирову Конференцію в Парижі нотою з 25. лютого 1919., в якій повідомляла про акт з'єдинення українських земель з 3. січня 1919., запротестувала як проти польського наїзду на Східну Галичину так проти заняття української части Буковини Румунією, домагаючися від Мирової Конференції заряджень для охорони української державної території.
Нотою з 18. марта 1919. Делєґація запротестувала проти терору румунського правительства супроти українського населення.
В кінці нотою з 17. мая 1919. Делєґація запротестувала проти наміру віддати українську часть Буковини Румунії і поставила до Мирової Конференції домаганнє, щоби окрема комісія антанти установила границю між Румунією й Україною, а доки се станеться, щоб установлено демаркаційну лінію між обома державами та щоб румунське війско уступилося з української части Буковини і віддало власть правительству Західної України[1].
Сі українські протести не змінили долі української части Буковини.
- ↑ Згадані ноти оголошені в двох випусках публікації: „Notes présentées par la Délégation de la République Ukrainienne à la Conférence de le Paix à Paris“. Париж 1919.
