1. Східна Галичина. Війна Польщі з Західно-Украінською Народньою Республікою почалася польським повстаннєм 1. падолиста 1918. у Львові. Тимчасом польське війско здобуло Перемишль і прийшло на поміч польським повстанцям у Львові, що рішило про долю Львова.
Зорґанізувавши армію, українське правительство поставило сильний вал проти дальшої польської іввазії. Так повстав польсько-український фронт, який тягнувся по правім боці Сяну здовж західного погранича української території, вигинаючися на схід здовж границі між Східною Галичиною і Холмщиною і здовж залізничого шляху між Перемишлем і Львовом. Сей фронт утворився в грудні 1918. р. і держався без більших змін до цвітня 1919. р., коли почалася польська офензива, яка скінчилася заняттєм цілої Східної Галичини. Про важнійші моменти сей війни буде мова далі.
В часі, коли сей фронт держався, чотири українські повіти (Сянік, Добромпль, Перемишль, Чесанів) опинилися по польськім боці фронту, а в повітах Львів, Городок, Мостиска, Рава, Сокаль, Лісько виконуваннє державної власти було утруднене. По-за сим державна власть Західно-Української Народньої Республики розтягалася на цілу територію Східної Галичини.
2. Українська часть Буковини. Після утворення Української Національної Ради у Львові утворилася — як відомо — буковинська делєґація Української Національної Ради в Чернівцях. Вона почала переговори з румунськими послами австрійського парляменту й буковинського сойму про поділ Буковини. Переговори велися без успіху, бо Українці домагалися цілої української части Буковини з Чернівцями, а Румуни годилися віддати їм тільки чотири повіти: Кіцмань, Заставну, Вашківці над Черемошем і Вижницю. Безуспішність переговорів лежала ще і в тім, що румунські посли не мали ніякого впливу на румунське громадянство, яке стояло за прилученнє цілої Буковини до Румунії.
Висловом сих змагань була Румунська Національна Рада, утворена 27. жовтня 1918. Президент Ради Фльондор звернувся до австрійського президента краю ґр. Ендорфа з домаганнєм передачі власти. Одначе сей відповів, що має від свого правительства наказ передати власть тільки представникам обох народів краю.
Українці плянували обняти власть в українській части краю 4. падолисга 1918. При сім числили головно на Українських Січових Стрільців, які стояли в Чернівцях.
Відомість про обняттє власти Українською Національною Радою у Львові викликала в Чернівцях велике одушевленнє. Одначе рівночасно втратили черновецькі Українці свою війскову силу, бо Українські Січові Стрільці вибралися на поміч українським оборонцям Львова.
3. падолиста 1918. відбулася в Чернівцях велика українська маніфестація. Ухвалено злучитися з Галичиною, признати львівський Державний Секретаріят своїм правительством і змагати до як найшвидшого з'єдинення з Великою Україною.
Того ж дня делєґація Української Національної Ради обняла власть у Чернівцях і в українській части краю.
