й Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснилися віковічні мрії, якими жили і за які вмирали кращі сини України. Від нині є єдина, незалежна Українська Народня Республика. Від нині український нарід, увільнений могучим поривом своїх власних сил, має тепер змогу з'єдинити всі змагання своїх синів для утворення нероздільної, незалежної української держави на добро і щастє робочого народу“.
Після проголошення з'єдинення Директорією, делєґація Української Національної Ради взяла участь в Трудовім Конґресі як представництво Західно-Української Народньої Республики.
На першім засіданню Трудового Конґресу, 23. січня 1919., після відкриття Конґресу і вибору президії, до якої з делєґації Української Національної Ради ввійшли Семен Вітик (соц.-дем.) і Тимотей Старух (нац.-дем.), — д-р Степан Витвицький від імени делєґації Української Національної Ради прочитав ухвалу Ради про з'єдиненнє, а секретар Конґресу Золочанський універсал Директорії про з'єдиненнє. Оба акти Трудовий Конґрес приняв одноголосно.
До справи з'єдинення відноситься ще 3-ій уступ „закона, ухваленого Конґресом Трудового Народу України на засіданню 28. січня 1919. року про форму української влади“. Сей уступ звучить:
„З огляду на небезпечний військовий час доручити власть і оборону краю Директорії Української Народньої Республики, яка, доповнена представником від Наддністрянської України, до слідуючої сесії Трудового Конґресу має бути верховною властю і видавати закони, необхідні для оборони Республики, при чім сі закони передаються на затвердженнє найблизшій сесії Трудового Конґресу. Виконавча влада Української Народньої Республики, належить Раді Народніх Міністрів, котра складається Директорією і в час перерви сесії конґресу відповідає перед Директорією“.
Після проголошення з'єдинення змінено назву „Західно-Українська Народня Республика“ на „Західна Область Української Народньої Республики“[1].
Всі сі акти про з'єдиненнє не утворили нової, з'єдиненої, з дотеперішніх двох українських держав зложеної Української Народньої Республики, а тільки проголошували утвореннє її і намічали шлях до її утворення.
Утворити сю нову, з'єдинену Українську Народню Республику мали установчі збори, скликані з територій обох держав так, як коли б сі території творили вже одну державу. Про час і спосіб скликання Установчих Зборів мали очевидно рішати правительства обох держав на основі обопільного порозуміння. Тільки з хвилею, коли рішення Установчих Зборів про утвореннє одної держави з дотеперішніх двох українських держав набудуть правної сили, дотеперішні обі держави мали би перестати істнувати, зливаючися в одну державну цілість.
Про устрій держави, яку Установчі Збори мали утворити з двох дотеперішніх українських держав, знаходиться в актах про з'єдиненнє
- ↑ Правний акт, яким заведено сю зміну, мені невідомий. З юридичного погляду повинен би се бути закон, який зміняв би арт. I тимчасового основного закона про державну самостійність українських земель бувшої Австро-Угорської монархії з 13. падолиста 1918.
